В журналі Antibiotics описано клінічний випадок успішного лікування бактеріофагами хронічної інфекції суглобового протезу, спричиненої метицилін-резистентним стафілококом (MRSA)

Пацієнт, чоловік 72 років з ожирінням (ІМТ 41) та гіперліпідемією, був госпіталізований із хронічною MRSA-інфекцією протезу колінного суглоба. За двадцять років до цього він переніс септичний артрит та внутрішньокістковий абсцес правого коліна, спричинений чутливим до метициліну стафілококом, який лікували цефазоліном в/в. Через рік він мав перелом дистальної ділянки стегнової кістки, що потребував фіксації латеральною пластиною. Пізніше в чоловіка розвинувся тяжкий остеоартроз, і в 2012 р. йому було зроблено артропластику правого колінного суглоба. В 2014 р. в нього розвинулася інфекція суглобового протезу, спричинена Staphlylococcus epidermidis, йому було проведено відкритий дебридмент (DAIR), а після рецидиву інфекції – двоетапну ревізію. У 2016 р. внаслідок травми правого коліна з’явилися еритема та випіт, артроцентез показав наявність MRSA. Було проведено DAIR, але через три тижні через погіршення симптомів – ще один. Було розпочато терапію ванкоміцином в/в та внутрішньосуглобово (в/с). Через 5 тижнів ванкоміцин замінили на даптоміцин в/в, ванкоміцин в/с продовжили на три тижні. Після цього пацієнта перевели на пероральну терапію доксицикліном, яка тривала 2 роки та пригнічувала MRSA. Через три тижні після завершення курсу доксицикліну відбувся рецидив, і артроцентез знов виявив MRSA. На фоні доксицикліну, який призначили знов, симптоми погіршувалися. Через згаданий вище перелом дистальної ділянки стегнової кістки, який так остаточно і не загоївся, двоетапна ревізія суглоба була неможлива, від ампутації пацієнт відмовився. Пацієнту була запропонована DAIR із застосуванням бактеріофагів в/в та в/с.

Штами MRSA, виділені із суглоба, були направлені у комерційну лабораторію для селекції специфічних фагів з високою літичною активністю. Під час проведення DAIR було виявлено численні свищі, значне враження м’яких тканин, багато гною, ерозію дистальної ділянки стегнової кістки та значне пошкодження протезу, який вже не підлягав відновленню. Наприкінці DAIR пацієнт отримав бактеріофаги в/с (5,4х10⁹ БУО в 10 мл фізіологічного розчину). Тоді ж було розпочато курс даптоміцину в/в щоденно 1000 мг, а наступного дня – курс бактеріофагів в/в щоденно (2,7 × 10⁹ БУО в 50 мл фізіологічного розчину).

Читайте також: Бактеріофаги в лікуванні інфекційного ендокардиту штучного клапану

Після третьої дози бактеріофагів в/в у хворого було виявлено різке зростання рівня печінкових трансаміназ AST та ALT: у 136 та 86 разів, відповідно. Наступного дня рівень трансаміназ ще збільшився, і курс бактеріофагів було припинено. Показники білірубіну, лужної фосфатази, креатинкінази, протромбіновий час були в нормі. Інфекційні враження печінки були виключені. УЗД показало гепатомегалію, але інших патологій органу виявлено не було. Курс даптоміцину продовжили до 6 тижнів. Показники AST та ALT нормалізувалися через 10 днів після підйому.

Через три тижні після припинення антибіотикотерапії пацієнту було проведено дебридимент. Проявів активного інфекційного процесу не спостерігалося, мікробіологічні аналізи різних тканин показали відсутність інфекції. Було вставлено статичний спейсер із ванкоміцином та зроблено в/с ін’єкцію бактеріофагів (2,7 × 10⁹ БУО в 10 мл фізіологічного розчину). Моніторинг AST та ALT протягом 5 діб не показав підйому.

Через 2 місяці, після нормалізації ІМТ, пацієнту встановили мегапротез. При цьому пацієнт отримав бактеріофаги в/с (2,7 × 10⁹ БУО в 10 мл фізіологічного розчину). Результати бакпосіву із операційного поля були негативними. За тиждень пацієнт був виписаний із лікарні та направлений на реабілітацію.

Інфекція суглобового протезу (інфекційний артрит штучного суглобу) – одне з найбільш поширених ускладнень після ендопротезування суглобів (виникає у 1-2% штучних протезів), що має вельми високі показники смертності (більше 20% протягом 5 років). Інфекція суглобового протезу важко піддається лікуванню через утворення на поверхні протезу бактеріальних біоплівок. Для ефективного знищення бактерій у біоплівках потрібні концентрації антибіотиків у 1000 разів вищі за такі, що потрібні для знищення окремих (планктонних) бактерій. Тому дуже актуальним є пошук нових методів лікування інфекцій суглобового протезу, як і інших інфекцій, пов’язаних із формуванням біоплівок.

Перспективним методом лікування антибіотикорезистентних інфекцій, зокрема, пов’язаних із біоплівками, є бактеріофаги – віруси бактерій, що специфічно знищують певні види (штами) бактерій, зокрема у біоплівках, не впливаючи на нормальну мікрофлору організму.

* Doub JB, Ng VY, Johnson AJ et al. Salvage Bacteriophage Therapy for a Chronic MRSA Prosthetic Joint Infection // Antibiotics 2020, 9(5), 241; https://doi.org/10.3390/antibiotics9050241