Завантаження...

Піофаг - ефективний і безпечний препарат для лікування ЛОР-інфекцій

Наш світ вступає в епоху, коли антибіотики втрачають ефективність. Масштаби використання та зловживання антибактеріальними препаратами з лікувальною та профілактичною метою в медицині та ветеринарії, в харчовій промисловості та сільському господарстві спричиняють появу резистентних штамів бактерій. Такі мікроорганізми особливо поширені в медичних установах, де вони заселяють палати і перев'язувальні, медичну апаратуру та навіть дезінфікуючі розчини. Резистентні бактерії викликають різні ускладнення і підвищують летальність у хворих після інвазивних обстежень і операцій, у пацієнтів з ослабленим імунітетом (особливо в онкологічних, опікових, неонатологічних, реанімаційних відділеннях) [1].

Ще першовідкривач антибіотиків Олександр Флемінг у своїй Нобелівській лекції в 1945 р. попереджав, що стійкість мікробів до пеніциліну виникає досить швидко. А в наш час, за словами генерального директора ВООЗ Т. А. Гебрейесуса: «Резистентність мікроорганізмів до антибіотиків є глобальною проблемою, яка становить загрозу здоров'ю і може звести нанівець столітній прогрес в області медицини». Експерти ВООЗ звертають увагу на необхідність розробки нових засобів і методів лікування інфекційних захворювань, які б не призводили до виникнення лікарської стійкості [2]. В якості альтернативи антибіотикам і хіміотерапевтичним протимікробним засобам можливе використання фагової терапії бактеріальних інфекцій.

Ще в 1915 р. англійський бактеріолог Фредерік Туорт описав «інфекційну хворобу стафілококів», збудник якої проходив через бактеріальні фільтри і його можна було переносити від однієї колонії бактерій до іншої. Незалежно від Ф. Туорта, в 1917 р. французький мікробіолог Фелікс Д'Ерель при вивченні шигел (збудників дизентерії) виявив агент, що лізує бактерії, і дав йому назву - бактеріофаг (пожирач бактерій). Ф. Д'Ерель виявив, що бактеріофаги специфічні та різноманітні, і починаючи з 1919 р. з успіхом застосовував фаготерапію в лікуванні дизентерії, холери та раньової інфекції. У 1934 р. Ф. Д'Ерель взяв участь у створенні науково-дослідного інституту бактеріофагів (пізніше НДІ вакцин і сироваток) в м. Тбілісі [3].

У наш час відомо, що бактеріофаги - найчисленніша і найпоширеніша на Землі група вірусів - кількість різних бактеріофагів величезна і приблизно дорівнює загальній чисельності бактерій - 1030. Бактеріофаги - важливий природний інструмент контролю чисельності мікроорганізмів на планеті. Вони живуть скрізь, де є бактерії: у грунті, воді, на рослинах, на слизових і в травному тракті людей і тварин [4]. Разом з тим, фаги можуть тривалий час (протягом багатьох десятиліть) існувати і за відсутності мікроба-господаря, зберігаючи здатність до інфікування бактерій.

Більшість бактеріофагів (95%) належить до порядку Caudovirales - хвостаті віруси. Їх частки мають розмір від 50 до 200 нм і складаються з головки (капсида), що містить геном, і хвоста, який забезпечує приєднання вірусу до поверхні бактерії-мішені. Хвіст представляє собою «молекулярний шприц», який протикає стінку бактерії і впорскує всередину вірусну ДНК. За будовою бактеріофаг принципово відрізняється від вірусів тварин і рослин і нагадує високотехнологічний нанооб'єкт. Одним із ключових аспектів функціонування бактеріофагів є їхня здатність до високоспецифічної взаємодії з певними консервативними структурами поверхні бактеріальних клітин - ліпополісахаридами, пептідогліканами, тейхоєвими кислотами, поринами, флагелінамі тощо. Оскільки таких молекул немає на поверхні клітин людського організму, бактеріофаги не проникають в них та є безпечними для людини. Бактеріофаги строго специфічні (знищують тільки певний вид бактерій), тому препарати бактеріофагів, на відміну від антибіотиків, не пригнічують нормальну мікрофлору людини.

Після проникнення в бактеріальну клітину бактеріофаг починає реплікацію і створює величезну кількість власних копій. При застосуванні бактеріофага кількість фага буде природним чином зростати, поки не будуть знищені патогенні бактерії-мішені, тому лікарський препарат можна застосовувати в невеликих дозах. Через те, що бактеріофаги не вражають клітини людини, їх препарати не спричиняють побічних ефектів. Випадки алергічних реакцій при їх використанні пов’язані з токсинами, що виділяються при загибелі бактерій (такі ж реакції можливі й при прийомі антибіотиків). Виявлено, що під дією бактеріофага відбувається активація фагоцитозу, підвищується метаболічна активність нейтрофілів, що перешкоджає появі рецидиву інфекційного захворювання і хронізації запального процесу [5].

Найефективнішими бактеріофаги є при місцевому застосуванні (у вигляді розчинів для закапування, промивання, інгаляцій, клізм) на шкіру, в рани, у вухо, на слизові оболонки носоглотки, очей, товстого кишечника. Але для посилення ефекту фаготерапіі можливе застосування фагів також внутрішньо - вони проникають в кровоносну і лімфатичну систему (таким чином доходять до місць локалізації бактерій-мішеней) і протягом кількох днів виводяться із сечею. Препарати бактеріофагів застосовуються для лікування хірургічних, опікових, урогенітальних, гастроентерологічних, шкірних, очних інфекцій і захворювань ЛОР-органів. Лікування бактеріофагами проводять після посіву і визначення чутливості виділених збудників до даного бактеріофагу. При спільній дії бактеріофагів і антибіотиків спостерігається взаємне посилення антибактеріального ефекту. Це дозволяє знизити тривалість застосування і дози антибіотиків до значень, що не викликають виражених побічних ефектів. Фагова терапія дозволяє вирішити проблеми лікування хворих з алергічними реакціями на антибіотики і лікування інфекцій, викликаних полірезистентними збудниками.

Застосування бактеріофагів при лікуванні ЛОР-інфекцій

 

Комплексний полівалентний препарат бактеріофагів «Піофаг» містить віруси, які лізують Streptococcus pyogenes і Staphylococcus aureus - поширені збудники гнійно-запальних захворювань верхніх дихальних шляхів (ринітів, синуситів, тонзилітів, ларингітів, трахеїтів) і вух (зовнішнього і середнього отиту).

До складу препарату «Піофаг» включені бактеріофаги, які лізують Pseudomonas aeruginosa - синьогнійну паличку, яка дістала видову назву (aeruginosa - іржа) через свою повсюдність (живе в грунті, воді, медичних розчинах), вірулентність і природну резистентність до багатьох груп антибіотиків. Також «Піофаг» містить бактеріофаги проти ентеробактерій (Escherichia coli, Proteus vulgaris і mirabilis), які є частими збудниками гнійно-запальних і внутрішньолікарняних інфекцій. 1 мл препарату містить специфічні бактеріофаги в концентрації не менше 1 × 105 фагових частинок.

Застосування Піофага при лікуванні захворювань носа і горла

 

Гострий риніт та риносинусит найчастіше виникають внаслідок ГРВІ та проявляються слизисто-серозним виділеннями, які швидко набувають гнійного характеру через приєднання стафілококів і стрептококів. При гострому і хронічному алергічному риніті та при вазомоторному риніті бактеріальна інфекція також присутня в носі і ускладнює перебіг захворювання.

«Піофаг» рекомендується закапувати після туалету носа в кількості 2 мл 3 рази на день протягом 7-20 днів. При гаймориті після видалення гною з пазухи ефективним є введення комплексного «Піофага». Застосування курсів терапії «Піофагом» значно полегшує самопочуття і у хворих на хронічні риніти. При гострому і хронічному тонзиліті і фарингіті «Піофаг» приймають у вигляді полоскання горла і всередину у вікових дозуваннях протягом 7-20 днів. При ларингіті і трахеїті розчин «Піофага» застосовується у вигляді інгаляцій за допомогою небулайзера в кількості 5 мл 3 рази на день до одужання.

Застосування «Піофага» при лікуванні захворювань вуха

 

1. Зовнішній отит виникає при травматизації слухового проходу під час туалету вуха, при мацерації та інфікуванні шкіри виділеннями при хронічних гнійних середніх отитах, при носінні слухових апаратів і проявляється: 1) дифузним запаленням шкіри слухового проходу; 2) фурункульозом. При зовнішньому отиті відзначається біль, закладеність і виділення з вуха, можливе підвищення температури. Основні збудники зовнішнього отиту: S.aureus, ентеробактерії (E.coli, клебсієла, протей) і P. aeruginosa.

Виділяють також некротичний (злоякісний) зовнішній отит - рідкісне, небезпечне захворювання, яке зустрічається у пацієнтів з імунодефіцитами і цукровим діабетом і спричиняється Р. аeruginosa. Запалення поширюється з шкіри зовнішнього слухового проходу на соскоподібний відросток, скроневу кістку і, врешті-решт, - на мозкові оболонки і тканину мозку.

Для лікування зовнішнього отиту «Піофаг» вводять в дозі від 2 до 10 мл (кількість введеного препарату має бути трохи меншою за об’єм видаленого гною) у вигляді закапування або змочування турунд (які залишають на 1 годину) від 1 до 3 разів на день протягом 7-20 днів в залежності від тяжкості процесу. При середньотяжкій та тяжкій формах зовнішнього отиту необхідним є поєднання застосування бактеріофага з антибактеріальними препаратами, що забезпечує синергічний ефект.

2. Гострий середній отит виникає після респіраторної інфекції (в результаті проникнення збудника в середнє вухо через євстахієві труби) і спричиняється найчастіше вірусами (адено-, ентеровірусами, вірусами грипу та парагрипу). Бактеріальний гнійний середній отит в більшості випадків є ускладненням гострого отиту і може бути гострим і хронічним. Гострий бактеріальний середній отит найчастіше викликають стрептококи (S. pneumoniae, S. рyogenes) і S. aureus. При цьому відзначаються різкий біль у вусі, температура. Після прориву барабанної перетинки біль стихає, спостерігаються виділення з вуха. Гнійний середній отит може викликати ускладнення - мастоідит, ураження лицьового нерва, сепсис, лабіринтит. Гострим отитом страждають переважно маленькі діти.

«Піофаг» - безпечний препарат, дозволений із народження. Для лікування середнього отиту «Піофаг» вводять у вигляді закапування у ніс (нахиляючи голову в бік ураженого вуха, щоб препарат через євстахієву трубу потрапив у середнє вухо) в дозі від декількох крапель (новонародженим та маленьким дітям) до 2 мл дорослим та у вухо (після прориву або хірургічного розтину барабанної перетинки) в дозі від 2 до 10 мл у вигляді закапування або змочування турунд (які залишають на 1 годину) від 1 до 3 разів на день протягом 7-20 днів в залежності від тяжкості процесу. Також рекомендується застосування «Піофага» внутрішньо у вікових дозуваннях, що підсилює ефективність фаготерапіі.

«Піофаг» - ефективний, надійний і безпечний препарат, який дозволений у будь-якому віці і в наш час, коли ускладнення антибіотикотерапії зустрічаються дуже часто, а резистентність до антибіотиків і антисептиків поширюється з катастрофічною швидкістю, є незамінним помічником лікаря.

Ви можете завантажити цю статью в форматі pdf (російською мовою)

 

Список літератури

1. Фещенко Ю. І. Антибіотикорезистентність мікроорганізмів. Стан та шляхи їх вирішення / Ю. І. Фещенко, М. І. Гуменюк, О. С. Денисов // Український хіміотерапевт. журн. — 2010.— № 1–2. — С. 4–8.

2. Проблема резистентності мікроорганізмів до антибіотиків /О.Л. Цимбаліста // Современная педиатрия. — 2017. — № 2 (82). — С. 52–56.

3. Лікувально-профілактичні препарати бактеріофагів / Є. Воробей, О. Воронкова, О. Сірокваша, А. Вінніков. // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2014. — Вип. 64. — С. 52–66.

4. Перспективи використання діагностичних та лікувальних препаратів бактеріофагів у медицині / О.С. Воронкова, О.А. Сірокваша, Т.М. Полішко, А.Т. Вінніков // Вісник Дніпропетровського університету’. Біологія, медицина. — 2012. — Вип. 3, Т. 2. — С. 26–31.

5. Chhibber Sanjay. Application of Therapeutic Phages in Medicine / Sanjay Chhibber, Seema Kumari // Bacteriophages: edited by Ipek Kurtboke. — InTech, 2012. — P. 139–158.

Стаття була опублікована в журналі «Современная фармация» вересень, 2019