Літичний бактеріофаг, впізнавши «свою» бактерію, прикріплюється до її поверхні, розчиняє клітинну стінку і впорскує всередину генетичний матеріал. В результаті в бактерії припиняється синтез власних компонентів, ДНК бактерії руйнується та починається виробництво компонентів фага. З готових молекул ДНК та білків шляхом самозбирання в бактерії утворюються від 200 до 1000 зрілих фагових частинок (віріонів). Під дією фагового ферменту лізоциму та тиску зсередини, що наростає, клітинна стінка бактерії руйнується, та нові віріони виходять в навколишнє середовище. Весь цикл — від прикріплення фага до виходу його нащадків із бактерії — може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Процес повторюється доти, поки не будуть зруйновані всі чутливі до даного фага бактерії.
Препарати літичних бактеріофагів використовують в медицині та ветеринарії для лікування й профілактики багатьох бактеріальних інфекцій. Метод лікування хворих бактеріальними інфекційними хворобами, а також носіїв бактерій за допомогою фагів називають фаготерапією.
Бактеріофаги були відкриті французьким мікробіологом Феліксом Д’Ерелем у 1917 році. Невідомих агентів, що руйнують бактерії, вчені описували й раніше, проте тільки Д’Ерель вказав на їх вірусну природу й назвав «бактеріофагами» — «пожирачами бактерій». Він же пізніше виділив фаги деяких патогенних бактерій і запропонував цілеспрямовано використовувати їх для профілактики та лікування інфекційних захворювань.
У
Роботи з вірусами бактерій не припинялися лише в декількох наукових центрах. Так тривало до
Препарати бактеріофагів застосовують у дорослих і дітей для профілактики і лікування:
Бактеріофаги можуть бути використані як самостійно, так і в комбінації з іншими антибактеріальними засобами. Фаготерапія, зокрема, доцільна при стійкості
Традиційною формою випуску бактеріофагів є рідкий препарат, який використовують для прийому всередину, у вигляді аплікацій, зрошень, клізм, введення в ніс і носові пазухи, порожнини ран, дреновані порожнини — черевну, плевральну, сечового міхура та ін.