Мікобактеріальні інфекції – серйозний виклик сучасній медицині, особливо гостро постає питання боротьби зі збудниками туберкульозу Mycobacterium tuberculosis – мультирезистентними штамами (MDR) та штамами із широкою лікарською стійкістю (XDR). У світі йде пошук нових, альтернативних антибіотикам, засобів лікування туберкульозу, і бактеріофаги розглядаються як перспективний напрямок.

Здатність бактеріофагів знищувати мікобактерії in vitro вивчена непогано, але даних про фаготерапію у людей мікобактеріальних інфекцій взагалі та туберкульозу, зокрема, мало. Існуючі сьогодні дані з цього питання підсумововані в огляді іранських дослідників на чолі з Taher Azimi* і представлені в Таблиці*.

Окремою проблемою, яку звертають увагу автори*, і те, що мікобактерії – внутрішньоклітинні паразити, тобто живуть усередині клітин господаря. У зв'язку з цим на них не діє більшість антибіотиків і до них не можуть дістатись бактеріофаги. Таким чином, впровадження фаготерапії мікобактеріальних інфекцій потребує вирішення проблеми доставки бактеріофагів усередину клітини-господаря. На сьогодні розглядається кілька варіантів.

Перший і дуже перспективний метод доставки фагів у клітини людини – використання самих мікобактерій, а саме невірулентного виду Mycobacterium smegmatis , що швидко зростає. Він не викликає захворювання навіть у людей із пригніченим імунітетом. При фаготерапії M. smegmatis може виконувати кілька завдань: 1) служити носієм, який доставляє бактеріофагів у собі клітини господаря, де фаги виходять і заражають вірулентні мікобактерії; 2) працювати як бактерія-мішень та забезпечувати швидке збільшення чисельності бактеріофагів; 3) підвищувати швидкість зараження патогенів бактеріофагами; 4) служити середовищем для функціонування бактеріофагів усередині макрофагів та моноцитів.

Ще один можливий метод доставки фагів патогенних мікобактерій-мішеней полягає у використанні ліпосом. Ліпосоми - бульбашки, що складаються з подвійного шару ліпідів, схожого за складом та структурою на клітинну мембрану. Вони зливаються з мембраною еукаріотів і шляхом ендоцитозу потрапляють разом зі своїм вмістом в цитоплазму останніх. В експерименті бактеріофаг ТМ4, специфічний проти M. tuberculosis , упаковували в ліпосоми та додавали до культури клітин, заражених збудником туберкульозу. Після злиття ліпосом з клітинами бактеріофаги руйнували патогенні бактерії, отже ліпосоми успішно впоралися з доставкою лікувального вантажу до пункту призначення.

* Azimi T, Mosadegh M, Nasiri MJ et al. Зміна терапії як регенерована терапія застосовується до м'якобактеріальних дій: як позитивний відгук // Infection and Drug Resistance, 2019, 12: 2943-2959. DOI https://doi.org/10.2147/IDR.S218638