Розробка нових антибіотиків – найважливіший напрямок сучасної медицини і фармакології, проте треба усвідомлювати, що проблема стійкості до антибіотиків вирішена так і не буде. Мікроорганізми будуть більш-менш швидко формувати механізми захисту від дії антибіотиків або отримувати вже готові гени стійкості від своїх «родичів» шляхом горизонтального переносу. Адже одне з найважливіших джерел антибіотикорезистентності – грандіозне різноманіття непатогенних бактерій навколишнього середовища. Вони мають безліч сформованих за мільярди років еволюції способів захисту своїх життєво важливих систем, в тому числі тих, які служать мішенями для антибіотиків. Отже у відповідь на кожен новий антибіотик вони швидко запропонують рецепт стійкості. А значить життєво важливим є пошук альтернативних методів боротьби з інфекціями.

Черговий доказ того, що лікарська стійкість була властива бактеріям ще до появи антибіотиків, було представлено в журналі Proceedings of the Royal Society. Вчені з інституту Сенгера і Служби громадської охорони здоров'я Великої Британії зібрали геном найстарішого з публічно доступних штамів холерного вібріона (NCTC 30), виділеного в 1916 р. із фекалій британського солдата. Виявилося, що бактерія мала гени β-лактамази – ферменту, який руйнує один із структурних компонентів пеніциліну, хоча в той час ці антибіотики ще не були відкриті. Пеніциліни - природні антибіотики, які виділяються мікроскопічними грибами, з якими збудник холери цілком міг зустрічатися в природному середовищі.

* Dorman MJ, Kane L, Domman D et al. The history, genome and biology of NCTC 30: a non-pandemic Vibrio cholerae isolate from World War One // Proc. R. Soc. B, 2019, 286: 20182025. http://dx.doi.org/10.1098/rspb.2018.2025