У Великий Британії сімейні лікарі сумарно проводять більше 300 млн консультацій на рік і принаймні чверть з них припадають на дітей. З цих «дитячих» консультацій приблизно дві третини пов’язані із кашлем, болем в горлі або вухах – захворюваннями, які зазвичай поєднують у групу «гострих респіраторних інфекцій» (ГРІ). Такі інфекції вважаються такими, що «самі себе обмежують», тобто минають самі по собі, і від призначення антибіотика в таки випадках користі або немає, або вона незначна. Тим не менш, 30% таких консультацій закінчується призначенням антибіотиків, а це близько 13 млн зайвих призначень антибіотиків на рік. Проблема не лише у непотрібних витратах, а й у безпосередній шкоді, яку наносять антибіотики дитячому організму.

В нещодавньому британському досліджені із залученням 250 тис. дітей було виявлено, що у дошкільнят, які протягом року отримали два або більше курсів антибіотиків у зв’язку з ГРІ, був на 30% більший ризик не відповідати на наступні курси лікування антибіотиками у порівнянні з дітьми, які попередньо цих засобів не отримували. Із дослідження були виключені діти із хронічними захворюваннями, які робили їх більш вразливими до ГРІ.

Добре відомо, що нераціональне використання антибіотиків підвищує ризик розвитку у бактерій стійкості до них. Але люди гадають, що стійкість виникає лише за умови дуже частого або тривалого використання антибіотиків, або при застосуванні у ослаблених пацієнтів. Це не правильна точка зору.

Будь-який прийом антибіотиків (за показаннями чи без них) підвищує ризик розвитку у бактерій стійкості до них. Як показали дослідження, навіть відносно низькі дози антибіотиків впливають на дитяче здоров’я. А з урахуванням того, що багато дошкільнят протягом року хворіють ГРІ неодноразово і, відповідно, неодноразово приймають антибіотики, ситуація стає ще більш загрозливою.

Поки немає пояснення тому, що діти, які отримували антибіотики, стають менш чутливим  до наступних курсі антимікробного лікування. Можливо, це пов’язано з розвитком антибіотикорезистентності (стійкості) у збудників ГРІ. Також проблема полягає в руйнуванні кишкового мікробіому дитини. Крім того, можливо, справа у невиправданих очікуваннях батьків від наступних курсів антибіотиків: вони можуть не розуміти обмежений вплив антибіотиків на більшість дитячих хвороб.

Щодо призначення антибіотиків перед лікарями стоїть важкій вибір: призначити антибіотик та знизити для пацієнта індивідуальний ризик ускладнень або не призначити та знизити таким чином ризик для спільноти – ризик появи стійких штамів мікроорганізмів. Лікарі часто обирають перший варіант, але його переваги неочевидні. Згідно з даними дослідження, діти, які отримували антибіотики також мають вищі шанси на повторний візит до лікаря протягом 14 діб після призначення у порівнянні з тими, хто не отримував.

* van Hecke O, Fuller A, Bankhead C et al. Antibiotic exposure and ‘response failure’ for subsequent respiratory tract infections: an observational cohort study of UK preschool children in primary care // British Journal of General Practice, 2019; 69 (686): e638-e646. DOI: https://doi.org/10.3399/bjgp19X705089\