3-7 жовтня 2018р. в Сан-Франциско пройшов IDWeek (Infectious Diseases Week) – щорічний найбільший американський науковий форум із проблем інфекційних захворювань, майданчик для обміну досвідом, спілкування та професійного розвитку інфекціоністів та епідеміологів з різних країн світу. Темою одного з пленарних засідань IDWeek стала фаготерапія як засіб лікування антибіотикорезистентних інфекцій.
Одна з доповідей була присвячена клінічному випадку: доктор-епідеміолог Стефані Страсді (Steffanie Strathdee) з Університеті Каліфорнії розповіла про те, як бактеріофаги врятували її чоловіка від смерті. В 2015 р. він опинився у важкому стані через інфекційне ураження підшлункової залози, збудником якого виявилася бактерія Acinetobacter baumannii, стійка до всіх доступних антибіотиків, зокрема колістину. Стан чоловіка погіршувався, в нього розпочався септичний шок, він впав у кому. Доктор Страсді вирішила спробувати лікування бактеріофагами. Її колеги з різних медичних центрів США створили фаговий коктейль з чотирьох штамів фагів, специфічних до Acinetobacter baumannii. Першу дозу фагів ввели безпосередньо в абдомінальний абсцес, наступні чотири – внутрішньовенно. Через два дні після четвертої інфузії хворий прийшов до тями. Лікування продовжили іншими штамами фагів. В результаті хворий не тільки вижив, а й цілком одужав*. Цей випадок підштовхнув доктора Страсді та її колегу професора Роберта Скулі (Robert T. Schooley) до відкриття на базі Університету Каліфорнії в Сан-Дієго медичного центру, в якому вдосконалюватимуть методи фаготерапії та проводитимуть випробування нових фагопрепаратів - The Center for Innovative Phage Applications and Therapeutics (IPATH). Це перший подібний центр в Північній Америці.
«В ситуації, коли нависла глобальна загроза антибіотикорезистентності, і в розробці маємо так мало перспективних антибіотиків, успішний досвід, як наш власний, так і інших лікарів, дає новий імпульс до ґрунтовної оцінки фаготерапії в клінічних дослідженнях», - зазначила Стефані Страсді.
«В нас накопчується досвід в цій сфері, і нам наразі потрібно рухатися до клінічних випробувань, - вважає професор Скулі. – Це [фаготерапія] дещо відрізняється від того, що випускають великі фармвиробники - молекули, активні проти якомога більше чого, щоб лікувати якомога більше кого. Натомість, це значно більше схоже на персоналізовану терапію раку – вимагає інших підходів до розробки та іншої парадигми комерціалізації».
Скулі та Страсді готують до друку книгу під назвою «Досконалий хижак», в якій описують власний досвід застосування фаготерапії та пропагують її ширше використання.
Також на пленарному засіданні виступив доктор Джон Айрделл (Jonathan Iredell), лікар-інфекціоніст з Westmead Hospital в Сіднеї, професора медицини та мікробіології Університету Сіднею (Австралія). Він презентував результати застосування фаготерапії у пацієнтів з інфекціями, що загрожували життю та не відповідали на лікування антибіотиками. Фаготерапію проводили фіксованими фаговими коктейлями проти Staphylococcus aureus та Pseudomonas aeruginosa. Лікування було успішним в 83% випадків.
Ще одним цікавим аспектом застосування бактеріофагів, який прозвучав на IDWeek, було отримання фагових лізинів як антибактеріальних засобів**. Фагові лізини – ферменти бактеріофаги, які руйнують оболонку бактерії для виходу готових фагових частинок в середовище. Ці ферменти можуть працювати як потужні антибактеріальні агенти та є однією з альтернатив антибіотикам. Наразі один препарат на основі фагового лізину, що знищує метицилин-резистентний Staphylococcus aureus, вже проходить ІІ фазу клінічних випробувань.
* Schooley RT, Biswas B, Gill JJ, Hernandez-Morales A et al. Development and Use of Personalized Bacteriophage-Based Therapeutic Cocktails To Treat a Patient with a Disseminated Resistant Acinetobacter baumannii Infection // Antimicrob Agents Chemother, 2017, 61(10): e00954-17. doi: 10.1128/AAC.00954-17 (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5610518/)
** Fischetti VA. Development of Phage Lysins as Novel Therapeutics: A Historical Perspective // Viruses, 2018, 10(6). pii: E310. doi: 10.3390/v10060310.