Як відомо, алкогольна хвороба печінки розвивається переважно на фоні зловживання алкоголем. Але нещодавно були знайдені докази того, що з виникненням хвороби пов’язані також певні мікроорганізми, і що в боротьбі з ними можуть бути корисними специфічні бактеріофаги
C. Llorente et al. (2017) в дослідах на мишах знайшли, що розвиток алкогольної хвороби печінки може бути пов’язаний з таким представником кишкового мікробіому як Enterococcus faecalis. З одного боку, штами E. faecalis – давні супутники людини, які вже не перший мільйон років мешкають в кишечниках численних видів тварин. Але з іншого боку, у людей їх в нормі небагато (<0,1% всіх бактерій в зразках калу), і їх кількість різко зростає після вживання антибіотиків. При цьому в ослаблених пацієнтів E. faecalis може спричиняти інфекційні хвороби крові, серця, мозку, зубів.
Автори нового дослідження* аналізували мікробний склад зразків калу людини і знайшли E. faecalis майже в 80% пацієнтів з алкогольною хворобою печінки. При цьому останні мали в 3000 разів більше E. faecalis, ніж пацієнти без цього діагнозу. Це не є доказом того, що E. faecalis викликає захворювання. Однак, 30% знайдених штамів E. faecalis мали ген, що кодує токсин цитолізин (цитолітичні штами), а наявність цитолізину в калі корелювала зі смертністю у пацієнтів з алкогольним гепатитом: 89% людей з цитолізином у калі померли протягом 180 діб після госпіталізації, у порівнянні з лише 3,8% померлих серед людей без цитолізину в калі.
На наступному етапі автори дослідили зв’язок між E. faecalis та алкогольною хворобою печінки у мишей. Тварин розділили на дві групи: одну заражали штамами E. faecalis, які виробляють цитолізин, а іншу – штамами, які його не продукують. Всередині кожної групи були тварини, які отримували або ні з їжею алкоголь. Лише в тих мишей, які були заражені цитолізин-продукуючими E. faecalis та одночасно вживали алкоголь, розвивалися пошкодження печінки.
Для дослідження механізмів розвитку хвороби автори виділили у тварин клітини печінки та виявили, що їх загибель у відповідь на вплив цитолізину носить дозозалежний характер. Ця відповідь не залежала від наявності в раціоні тварини алкоголю. Це може свідчити про те, що причиною пошкодження клітин печінки при алкогольній хворобі є не прямий вплив алкоголю, а те що він збільшує проникність стінки кишечника для цитолітичих E. faecalis і останні, потрапляючи в печінку, спричиняють захворювання.
З огляду на те, що можливості лікування алкогольного гепатиту на сьогодні є вельми обмеженими, автори спробували позбавити пацієнтів цитолітичних E. faecalis за допомогою бактеріофагів. Віруси бактерій діють специфічно та вражають лише певні штами або види бактерій, не впливаючи при лікуванні інфекцій людей та тварин на корисних представників мікробіоти. Вчені виділили кілька штамів фагів, які вражали цитолітичні E. faecalis, та випробували їх на мишах, які були заражені мікрофлорою людей з алкогольною хворобою печінки, та отримували алкоголь з харчуванням. У тварин, які отримували бактеріофаги проти цитолітичних E. faecalis, ушкодження печінки були меншими, ніж у контрольних тварин, які отримували бактеріофаги, специфічні до інших бактерій, які трапляються у тварин.
Читайте також: Бактеріофаги в лікуванні автоімунних захворювань печінки
Потрібні подальші дослідження, щоб з’ясувати, чи ефективні фаги у людей з алкогольною хворобою печінки.
Автори показали, що фаги можуть бути застосовані, по-перше, для виявлення бактерій, які спричиняють те чи інше захворювання, а по-друге, для лікування цих недуг. Спроби використання бактеріофагів для впливу на склад кишкової мікробіоти є вельми перспективними. А з огляду на численні докази того, що компоненти кишкового мікробіому можуть впливати на патогенез різних захворювань, наприклад, неврологічних, бактеріофаги можуть знайти застосування в терапії хвороб неінфекційної природи.
* Duan Y, Llorente C, Lang S et al. Bacteriophage targeting of gut bacterium attenuates alcoholic liver disease. Nature, 2019, 575: 451-453. doi: 10.1038/d41586-019-03417-3