Завантаження...

Бактеріофаги в лікуванні інфекційного ендокардиту штучного клапану

 

Австралійські лікарі випробували* комбінацію бактеріофагів та антибіотиків у лікуванні інфекційного ендокардиту штучного клапану. Це стало першим описаним в західних наукових джерелах досвідом внутрішньовенного введення фагопрепарату при цьому захворюванні

Чоловік у віці 65 років, якому 30 років тому було встановлено механічний протез аортального клапану, поступив до медичного закладу зі скаргами на погане самопочуття, задишку, різкий біль в грудях, що посилювався при глибокому диханні. За вісім років до цього він успішно пройшов лікування антибіотиками з приводу інфекційного ендокардиту штучного клапану, викликаного Haemophilus aphrophilus. Огляд пацієнта виявив гарячку, тахіпное, тахікардію, артеріальну гіпотензію (90-100 мм рт.ст), наявність систолічного клацання.  На даному етапі не спостерігалося серцевої, ниркової або печінкової недостатності або периферійних емболічних ускладнень ендокардиту (гематурія, геморагії). Бактеріальний посів крові свідчив про інфекцію метицилін-чутливого S. aureus, визначеного шляхом повного аналізу геному, і пацієнт отримував високі дози флюклоксациліну, ципрофлоксацину та рифампіцину внутрішньовенно.

Трансезофагальна ехокардіографія підтвердила бактеріальний ріст на штучному аортальному клапані та власному мі тральному клапанах, а також показала потовщення коріння аорти через можливий приклапанний абсцес. Встановлення екстрапульмонарного кровообігу було відкладено через геморагічний інфаркт лівої передньої церебральної артерії, який трапився за 7 днів до початку фаготерапії.

Відомо, що інфекційний ендокардит, спричинений інфекцією Staphylococcus aureus, асоційований з високою смертністю, незважаючи на оптимальну антибіотикотерапію. Тому було прийняте рішення додати до схеми антимікробної терапії бактеріофаги. Антистафілококовий фагопрепарат вводили внутрішньовенно, починаючи з 9-го дня після першого позитивного бактеріологічного аналізу, двічі на день протягом 14 днів разом з усіма призначеними раніше антибіотиками. Застосували препарат AB‐SA01, що містив три види літичних бактеріофагів, активних проти Staphylococcus aureus. Цей фагопрепарат нещодавно було успішно використано у лікуванні синуситу (шляхом місцевих зрошень). Фагопрепарат застосовували в комбінації зі стандартною схемою антибіотикотерапії тяжких стафілококових інфекцій.

Рис.1. + = збудник в крові присутній; - = збудник в крові відсутній; CRP = C‐реактивній білок; SMA = верхня брижова артерія; WCC =  лейкоцити (Gilbey T et al., 2019).

 

На початок фаготерапії бактерія вже не висівалася із крові. Протягом 24 годин після початку фаготерапії почали знижуватися температура, рівні С-реактивного білка та лейкоцитів. Тенденція зниження цих показників  була перервана лише один раз. Загалом, введення фагопрепарату не супроводжувалося гарячкою, тахікардією, гіпотензією або свербінням.

Пацієнт через 40 днів антибіотикотерапії виписався з лікарні. Але, ще через 58 днів у нього зафіксували прогресуючу серцеву недостатність, пацієнт відмовився від хірургічного втручання та помер.

Автори зазначають, що фаготерапія при ендокардиті переносилася добре, не мала побічної дії, сприяла зменшенню запального процесу.

* Gilbey T, Ho J, Cooley LA et al. Adjunctive bacteriophage therapy for prosthetic valve endocarditis due to Staphylococcus aureus. Medical Journal of Australia, 2019, 211(3): 142-143.e1. https://doi.org/10.5694/mja2.50274